Як правильно підключити УЗО

1

Вступ: навіщо потрібне УЗО та коли його встановлювати

Що таке УЗО простими словами

Чи впевнені ви, що ваш електрощиток справді захищає сім’ю від ураження струмом, чи там просто “стоять автомати для галочки”? Саме тут на сцену виходить УЗО – пристрій, який багато хто недооцінює, поки не трапляється біда.

УЗО (пристрій захисного вимкнення) – це електрозахисний апарат, який відстежує витік струму. Якщо частина струму “утікає” через людину, вологу стіну, корпус пральної машини чи проводку, що пробиває на метал, УЗО миттєво відключає живлення. На відміну від автомата, який захищає проводку від перевантаження та короткого замикання, УЗО захищає насамперед людину.

У спрощеному вигляді: автомат стежить за силою струму, а УЗО – за тим, чи весь струм повертається назад по нульовому провіднику. Якщо баланс порушено – це ознака витоку, і пристрій вимикає лінію.

Від чого саме захищає УЗО

Головна задача УЗО – зменшити ризик ураження електричним струмом та запобігти пожежі через витоки. Воно спрацьовує, коли струм “знаходить інший шлях” – через тіло людини, вологу поверхню, зіпсовану ізоляцію.

• Захист людей від дотику до пошкоджених корпусів приладів (бойлер, пральна машина, посудомийка).
• Захист від витоків у вологих приміщеннях – ванна, кухня, підвал.
• Зниження ризику прихованих пожеж у стінах через пробиту чи стару ізоляцію проводів.

Особливо актуальним це є для старого житлового фонду в Україні, де проводка часто не розрахована на сучасні навантаження, а заземлення або відсутнє, або виконане з порушеннями.

Чому УЗО важливе для безпеки оселі в Україні

У багатьох українських квартирах і приватних будинках досі стоїть стара алюмінієва проводка без повноцінного контуру заземлення. Побутова техніка стає потужнішою, з’являються електрокотли, бойлери, кондиціонери, зарядні станції – навантаження на мережу зростає, а щиток часто залишився ще “з радянських часів”.

У таких умовах питання як правильно підключити узо – це не “опція для перфекціоністів”, а базовий елемент особистої безпеки. Наявність УЗО не гарантує абсолютного захисту, але істотно зменшує шанси тяжкого ураження струмом при пошкодженні ізоляції або випадковому контакті з напругою.

Коли доцільно встановлювати або міняти УЗО

УЗО варто передбачати на етапі будь-якої модернізації електромережі, навіть якщо ви не робите повний ремонт. У практиці я рекомендую встановлювати або замінювати УЗО в таких випадках:

Ситуація	Що варто зробити
Капітальний ремонт квартири/будинку	Спроєктувати схему щитка з окремими УЗО або дифавтоматами на групи
Установка потужних приладів (бойлер, пральна, посудомийка)	Додати УЗО на окрему лінію для цього обладнання
Вологі приміщення, вуличні розетки	Обов’язково ставити УЗО з чутливістю 10–30 мА
Старий щиток без захисних пристроїв	Заміна або модернізація з установкою сучасних автоматів та УЗО

Якщо ви вже замислилися, як правильно підключити узо у своїй оселі, це вірний сигнал, що час перевірити щиток, стан проводки та продумати захист з урахуванням реальних умов: чи є заземлення, які навантаження, чи однофазна, чи 3 фази, які приміщення найбільш ризиковані.

Чому важливо не лише купити, а й правильно підключити УЗО

Навіть найдорожчий пристрій не захистить, якщо він підключений з помилками. Плутанина нуля, “скрутки” після УЗО, неправильне підключення приладу без заземлення – усе це зводить нанівець його роботу. Саме тому питання не лише “чи потрібно”, а й як правильно підключити узо є ключовим.

У наступних розділах я, як практикуючий електрик, покроково розберу типові схеми для українських квартир і будинків: з заземленням і без, однофазні та підключення узо 3 фази, до чи після автомата – щоб ви розуміли логіку підключення і могли контролювати якість виконаних робіт.

Базові принципи роботи УЗО та типи пристроїв

Як працює УЗО: просте пояснення

УЗО постійно порівнює струм, який заходить у лінію по фазному провіднику, і струм, який повертається по нульовому. У нормальному режимі ці значення однакові. Якщо частина струму “зникає” (іде через людину, стіну, труби, вологу поверхню), виникає диференційний струм витоку, і пристрій вимикає лінію за частки секунди.

Всередині УЗО є вимірювальний трансформатор та виконавчий механізм. Будь-який дисбаланс між фазою та нулем перетворюється на сигнал, який змушує контактну групу розімкнутися. Саме тому так критично важливо не змішувати нульові провідники різних груп після УЗО – це порушує коректну роботу.

“УЗО не “бачить” перевантажень, воно “бачить” лише витік струму поза основною схемою.”

Чим УЗО відрізняється від автомата

Автоматичний вимикач (автомат) захищає мережу від перевантаження та короткого замикання. Він реагує на надмірний струм, щоб не перегоріли кабелі та не сталося займання. УЗО ж захищає від небезпечних витоків, але не реагує на перевантаження, якщо витоку немає.

Тому відповідь на питання як правильно підключити узо завжди включає одну важливу умову: УЗО повинно працювати в парі з автоматичним вимикачем. Або ви ставите окремі автомат + УЗО, або використовуєте дифавтомат (поєднання цих двох пристроїв в одному корпусі).

“Автомат захищає проводку, а УЗО — людину; прибрати будь-яку з ланок означає свідомо знизити рівень безпеки.”

Типи УЗО: AC, A, S та інші

У побуті найчастіше використовують такі типи УЗО за характером струму витоку:

• Тип AC – реагує тільки на синусоїдальний змінний струм витоку. Формально дозволений, але в сучасних умовах (імпульсні блоки живлення, електроніка) вже вважається застарілим рішенням.
• Тип A – спрацьовує як на змінний, так і на пульсуючий постійний струм витоку. Рекомендований для більшості квартир та будинків в Україні: пральні машини, бойлери, індукційні плити, електроніка.
• Тип S – селективне УЗО з витримкою часу. Використовується як “верхній” ступінь захисту у введенні, щоб не вибивало одразу весь будинок при спрацюванні “нижчих” пристроїв.

Для типових українських побутових мереж я, як практик, у більшості випадків рекомендую саме УЗО типу A, а тип S – уже для складніших, багаторівневих щитків (наприклад, у приватних будинках з кількома поверхами).

Як підібрати правильний номінал УЗО

При виборі важливо розрізняти два параметри: номінальний струм (In) та струм витоку (IΔn).

Параметр	Типові значення для житла	Призначення
Номінальний струм In	25 A, 40 A, 63 A	Максимальний робочий струм лінії / групи
Струм витоку IΔn	10 мА, 30 мА, 100 мА	Чутливість до витоків та захист людей / пожежний захист

Загальне правило: номінал УЗО має бути не меншим, ніж номінал автомата, який його захищає. Наприклад, якщо груповий автомат на 16 А, логічно ставити УЗО на 25 А. Для вводів у квартири часто застосовують 40 А, у приватних будинках – 40–63 А.

За струмом витоку для житла в Україні зазвичай обирають 30 мА як універсальний захист людей, 10 мА – для особливо небезпечних зон (дитяча, ванна з розетками біля душу), а 100 мА – як протипожежне УЗО на вводі.

Розуміння цих базових принципів допомагає не просто купити “будь-яке” УЗО, а свідомо підібрати правильний тип і номінал та вже на наступному етапі розібратися, як правильно підключити узо у конкретній схемі вашого щитка.

Підготовка до монтажу: схеми, інструменти, безпечне відключення живлення

Крок 1. Схема – основа безпечного підключення

Перш ніж брати в руки викрутку, потрібно мати чітке уявлення, що і куди ви підключатимете. Ідеально – отримати від забудовника або попереднього майстра схему щитка. Якщо її немає, доведеться намалювати власну.

1. Відкрийте щиток і сфотографуйте поточне підключення з кількох ракурсів.
2. Підпишіть всі автомати: освітлення, розетки, кухня, бойлер, кондиціонер тощо.
3. Намалюйте просту схему: ввідний автомат, лічильник (якщо він у щитку), групові автомати, шини N та PE.

У схемі відразу позначте орієнтовне місце, де буде стояти УЗО: перед груповими автоматами, перед окремою лінією чи на вводі. Це допоможе логічно вибудувати послідовність і чіткіше зрозуміти, як правильно підключити узо саме у вашій конфігурації щитка.

Крок 2. Вибір місця в щитку

УЗО монтується на DIN-рейку, тому потрібно перевірити, чи є вільне місце. Якщо щиток “забитий під зав’язку”, можливо, доведеться:

• перегрупувати автомати;
• замінити частину модульних пристроїв на більш компактні;
• або встановити додатковий модульний щиток поруч.

Бажано розташовувати УЗО логічно: ближче до вводу для загальних пристроїв, або безпосередньо перед груповими автоматами, які воно захищає. Не варто хаотично “втикати” його між випадковими автоматами – надалі це ускладнить обслуговування та діагностику.

Крок 3. Необхідні інструменти та матеріали

Для підготовки й монтажу вам знадобляться:

• набір викруток (пласкі та хрестові) з ізольованими ручками;
• індикатор напруги або мультиметр;
• бічні кусачки та пасатижі;
• обжимка (якщо використовуєте НШВІ-накінцівники);
• НШВІ для кінців провідників, маркери або бірки для підпису;
• саме УЗО відповідного типу та номіналу, короткі відрізки дроту потрібного перерізу для перемичок.

Інструмент повинен бути справним, без пошкодженої ізоляції. Це одна з базових вимог безпеки, яку часто ігнорують у побуті.

Крок 4. Безпечне відключення живлення за ПУЕ

За правилами (ПУЕ) будь-які роботи у щитку виконуються тільки при знятті напруги. Алгоритм для квартири чи будинку в Україні зазвичай такий:

1. Вимкніть ввідний автомат у квартирному/будинковому щитку.
2. Якщо ввідний автомат або рубильник у під’їзді чи на фасаді – також вимкніть його (за потреби – через ОСББ або енергетиків).
3. Переконайтеся у відсутності напруги на всіх фазних клемах за допомогою індикатора або мультиметра.
4. Перевірте індикатор на відомому джерелі напруги до і після перевірки щитка – щоб упевнитися, що він справний.

Не починайте розбирати проводку, якщо ви не пройшли всі кроки перевірки. Незалежно від того, наскільки добре ви знаєте теорію чи як правильно підключити узо, порушення елементарних правил знеструмлення – найпоширеніша причина побутових уражень струмом.

Крок 5. Остаточна перевірка перед монтажем

Коли напруга знята й перевірена, ще раз звіртеся зі схемою: куди прийде ввідна фаза, куди піде вихід з УЗО, де буде підключений нуль, як пролягають шини N та PE. Підпишіть дроти маркером або бірками – це суттєво спростить як перший монтаж, так і подальше обслуговування щитка.

Такий підхід до підготовки — це вже половина відповіді на питання, як правильно підключити узо без хаосу, зайвих помилок і небезпечних експериментів “на живу”.

Як правильно підключити УЗО у стандартній однофазній мережі

Схема підключення УЗО в однофазній мережі: загальна логіка

У типовій квартирі чи будинку в Україні маємо однофазну мережу 220 В: одна фаза (L), робочий нуль (N) і, за можливості, захисний провідник (PE). Класична послідовність елементів у щитку така: ввідний автомат → (лічильник, якщо в цьому ж щитку) → УЗО → групові автомати → споживачі.

Щоб зрозуміти, як правильно підключити узо, важливо запам’ятати дві речі:

• через УЗО завжди проходять і фаза, і нуль захищеної групи;
• нуль після УЗО не можна змішувати з іншими нулями – для нього має бути окрема шина.

Куди під’єднувати фазу та нуль на вході УЗО

На корпусі УЗО зазвичай є позначення: верхні клеми – “вхід” (1 – фаза, N – нуль), нижні – “вихід” (2 – фаза, N – нуль), хоча деякі моделі допускають підключення в будь-якому напрямку. Я рекомендую дотримуватися стандартної розкладки зверху-вниз – це спрощує обслуговування.

1. З виходу ввідного автомата підайте фазу (L) на клему 1 УЗО (вхід фази).
2. Робочий нуль з вводу підключіть на клему N (вхід нуля) УЗО.
3. Захисний провідник PE не проходить через УЗО, а йде напряму на шину заземлення.

Перед затягуванням клем переконайтеся, що кінці провідників правильно зачищені й, за можливості, обжаті НШВІ – це підвищує надійність контакту.

Розводка фази та нуля з виходу УЗО по групових автоматах

На виході УЗО з нижніх клем маємо захищену фазу та нуль. Подальший алгоритм:

1. З клеми 2 (вихід фази) зробіть перемичку на групові автомати, які мають захищатися цим УЗО. Це можна реалізувати гребінчастою шиною або окремими перемичками з проводу відповідного перерізу.
2. З клеми N (вихід нуля) підключіть провід на окрему нульову шину для цієї групи. На неї потім заводяться всі нульові провідники споживачів, які живляться через дані автомати.
3. Застосовуйте логіку: кожна група, що “сидить” на певному УЗО, має свою фазу від цього УЗО та свій нуль на “своїй” шині.

Захисні провідники (PE) від усіх ліній з’єднуються на спільній шині заземлення й через УЗО не проходять.

Типові помилки при підключенні та як їх уникнути

Навіть знаючи, як правильно підключити узо теоретично, легко припуститися помилок у щитку. Найчастіші:

• Змішування нулів різних груп – коли частина нулів відходить на “чужу” шину. УЗО починає безпричинно вибивати або взагалі працює некоректно.
• Підключення нуля споживача в обхід УЗО – фаза проходить через УЗО, а нуль – напряму на загальну шину. Пристрій або не спрацьовує при витоку, або вибиває при будь-якому навантаженні.
• Підмішування “робочого нуля” на шину PE – грубе порушення ПУЕ, особливо небезпечне при пошкодженнях ізоляції.
• Суміщення вихідних фаз різних УЗО через загальну шину або перемички – повна втрата коректної селективності та постійні хибні спрацювання.

Щоб цього уникнути, тримайтеся правила: одна група – одне УЗО – своя фаза – свій нуль. Візуально рознесіть шини та дроти, підпишіть їх бірками чи маркером.

Контроль правильності підключення перед подачею напруги

Після завершення монтажу ще раз пройдіться по схемі очима, перевірте, чи немає “зайвих” перемичок, скруток та дубльованих підключень на шинах. Затягніть усі клеми, легенько потягнувши за провід – він не повинен рухатися.

1. Увімкніть ввідний автомат при вимкнених групових автоматах.
2. Увімкніть УЗО, натисніть кнопку “TEST” – воно має миттєво вимкнутися.
3. По черзі вмикайте групові автомати й контролюйте, щоб УЗО не вибивало без навантаження.

Якщо все працює стабільно, а кнопка TEST спрацьовує коректно, це означає, що базове підключення однофазного УЗО виконано правильно, і ви вже на практиці застосували принципи, про які ми говорили, пояснюючи як правильно підключити узо в стандартній мережі 220 В.

Підключення УЗО з заземленням: схема TN-S / TN-C-S для квартири та приватного будинку

Особливості схем TN-S та TN-C-S у побутових мережах

У сучасних квартирах новобудов та більшості правильно зроблених приватних будинків використовується система заземлення TN-S або TN-C-S. Їх головна ідея – окремий захисний провідник PE, який не поєднується з робочим нулем N усередині щитка.

У TN-S від трансформаторної підстанції до щитка вже приходять окремі провідники N і PE. У TN-C-S комбінований PEN-провідник розділяється на N і PE на вводі в будинок або у ввідному щитку будинку/під’їзду. Після точки розділення об’єднувати їх знову .

Розділення N і PE та підключення шин

Щоб грамотно реалізувати схему з УЗО та заземленням, потрібно правильно організувати шини в щитку:

• Шина PE – для всіх захисних провідників (жовто-зелених). Вона жорстко й надійно підключається до захисного провідника вводу (PE або PEN після розділення).
• Шина N – для робочих нулів. Вона підключається через УЗО: спочатку нуль заходить у УЗО, потім з виходу УЗО йде на відповідну нульову шину.

У схемі TN-C-S розділення PEN на N і PE роблять до УЗО: PEN заводиться на клемник, з якого відгалуження йде на шину PE (через болтове з’єднання) та на вхідний N УЗО. Після цього зворотне з’єднання N і PE вже не допускається.

Як підключити УЗО із заземленням у квартирі (TN-S / TN-C-S)

Логіка для квартири з окремими лініями на ванну, кухню, розетки кімнат і кондиціонери така:

Ввідний автомат → (лічильник) → УЗО загального захисту або селективне УЗО → групові автомати → споживачі. При цьому:

Фаза (L) з виходу ввідного автомата йде на вхід УЗО, з виходу УЗО – на гребінку групових автоматів. Нуль (N) заходить на УЗО, а з виходу підключається на нульову шину для цієї групи. Усі захисні провідники PE від ліній (розетки, техніка) збираються на окремій шині PE, яка напряму з’єднана з PE вводу.

Для особливо небезпечних приміщень (ванна, душова, пральна зона) я раджу:

• виділяти окрему лінію з власним УЗО 10–30 мА типу A;
• фазу цієї групи брати з виходу конкретного УЗО;
• нуль – тільки через “свою” нульову шину, підключену до виходу цього ж УЗО;
• обов’язково підключати PE до всіх розеток і корпусів стаціонарної техніки (бойлер, пральна машина).

Підключення УЗО із заземленням у приватному будинку

У приватному будинку часто є власний контур заземлення (штирі, смуга, з’єднані в трикутник або іншу конфігурацію). Він підключається до головної шини PE у ввідному щитку. Далі PE роздається по всіх розподільчих щитках будинку та господарських споруд.

Типова структура щитка будинку:

Ввідний автомат/вимикач навантаження → селективне УЗО (100 мА, тип S) → розподільні автомати на поверхи/зони → локальні УЗО 30 мА на групи (ванна, кухня, вуличні лінії, гараж).

Особливу увагу приділяємо вуличним лініям: розетки на фасаді, в альтанці, для електроінструменту в саду. Вони працюють у вологих умовах, тому для них бажано ставити окреме УЗО 30 мА з коректним підключенням PE до металевих корпусів розеткових боксів і щитків.

“УЗО працює в парі із заземленням: при пробої на корпус струм витоку йде по PE та примушує захист спрацювати за мілісекунди.”

Типові помилки при підключенні УЗО з заземленням

Навіть розуміючи, як правильно підключити узо із заземленням, варто уникати таких порушень:

• об’єднання N і PE на шині після УЗО – це “вбиває” сенс захисту та суперечить вимогам ПУЕ;
• підключення частини розеток без PE “щоб не тягнути новий кабель” – корпуси приладів залишаються без захисту;
• винос частини нулів на “чужу” шину, не прив’язану до конкретного УЗО – отримуємо хаотичні спрацювання або повну відсутність захисту.

Грамотне розділення N і PE, чітка структура шин і уважне виконання схем – це відповідь не лише на питання як правильно підключити узо, а й на те, як зробити заземлення реально робочим, а не “для галочки в акті”.

Підключення УЗО без заземлення: особливості старих мереж TN-C

Що таке TN-C і чому тут немає “нормального” заземлення

У старих будинках в Україні досі часто використовується система TN-C: до квартири заходять лише два провідники – фаза (L) та комбінований PEN (одночасно і робочий нуль, і захисний провідник). Окремого PE немає, а розетки, як правило, двополюсні, без клеми заземлення.

У таких умовах підключення узо без заземлення виглядає дивно з точки зору сучасних норм, але воно все одно може підвищити рівень безпеки, якщо виконане грамотно. Важливо розуміти, що УЗО в TN-C не замінює повноцінного заземлення, а лише частково компенсує його відсутність.

Як працює УЗО в мережі без PE

УЗО відстежує різницю між струмом у фазі й у нулі. Якщо людина торкається оголеного провідника або корпусу під напругою, частина струму проходить через тіло на конструкції будинку, труби, сусідні лінії – з’являється витік, і УЗО відключає живлення.

Навіть без PE, при дотику до фази й будь-якого іншого “заземленого” об’єкта (батарея, бетонна підлога, труби), виникає дисбаланс струмів, якого достатньо для спрацювання УЗО. Тому відповідь на питання як правильно підключити узо у TN-C буде відрізнятися, але сенс пристрою зберігається.

Допустима схема підключення УЗО в TN-C

У схемі TN-C PEN-провідник з під’їзного стояка заходить до квартирного щитка. Допустимий варіант:

Ввідний автомат → УЗО → групові автомати → споживачі (двопровідна розводка L+N).

Практично це виглядає так:

• фаза з вводу йде на вхід УЗО (клема L), далі з виходу розподіляється на групові автомати;
• PEN у квартирному щитку використовується як N: заходить на вхід УЗО (N), з виходу УЗО йде на нульову шину, до якої підключені всі “нуля” ліній;
• ніякого “саморобного” PE з цього ж PEN у квартирі робити не можна – точка поділу PEN на N і PE має бути в головному щитку будинку, а не в квартирному.

Так УЗО зможе відключити лінію при витоках, хоч і без повноцінного захисного провідника.

Заборонені та небезпечні схеми

Є кілька рішень, які в TN-C категорично не можна використовувати, навіть якщо дуже хочеться “зробити заземлення”:

• об’єднувати нульову клему розеток із металевими корпусами приладів (так зване “занулення” усередині квартири);
• підключати “PE” розеток до PEN після УЗО – це порушує селективність і може зробити захист неефективним;
• робити “заземлення” на батареї, водопровідні чи газові труби – це небезпечно й заборонено нормами;
• перемикати PEN через автомати або через УЗО так, щоб при відключенні залишалася “висяча” фаза без надійного нуля.

Такі схеми часто зустрічаються в старих ремонтів, але з погляду безпеки це грубі порушення.

Тимчасові рішення до повної модернізації проводки

Якщо повністю переробити щиток і провести окремий PE немає можливості прямо зараз, можна зробити кілька кроків, щоб тимчасово підвищити безпеку:

• встановити УЗО 30 мА на групи розеток у вологих та небезпечних зонах (ванна, кухня);
• використовувати розетки із захисними шторками, особливо в сім’ях із дітьми;
• поступово міняти двопровідну розводку на трипровідну (L–N–PE) з підведенням справжнього PE від щитка будинку, де вже зроблено розділення TN-C-S;
• по можливості встановити додатковий локальний щиток у квартирі після точки поділу PEN на N і PE (якщо таку точку можна організувати за правилами).

Тому, плануючи як правильно підключити узо у старому будинку, варто розглядати це як проміжний етап. Остаточна ціль – перехід на схему TN-C-S або TN-S з повноцінним заземленням і правильно організованими шинами PE та N.

Підключення УЗО до або після автомата: вибір схеми та практичні приклади

Чому УЗО завжди працює разом з автоматом

УЗО саме по собі не захищає лінію від перевантаження та короткого замикання. Воно реагує лише на струм витоку. Тому в будь-якій працюючій схемі потрібна зв’язка: автоматичний вимикач + УЗО (або дифавтомат, де ці функції об’єднані).

Ключове питання не “чи ставити автомат”, а як правильно підключити узо відносно автомата: до нього, після нього чи використати диференційні автомати на окремі лінії. Від цього залежить як рівень захисту, так і зручність експлуатації.

Схема «ввідний автомат → УЗО → групові автомати»

Це одна з найпоширеніших схем для квартир та невеликих будинків. Послідовність така:

Лінія живлення → ввідний автомат → УЗО загального призначення → гребінка групових автоматів → споживачі.

У такому варіанті:

• ввідний автомат захищає проводку до УЗО від перевантажень і КЗ;
• УЗО відстежує витоки на всіх підключених до нього групах;
• кожна група має свій автомат, який відсікає локальні перевантаження та короткі замикання.

Це рішення добре підходить для однофазних квартир: окремі автомати на розетки, освітлення, кухню, бойлер, а УЗО – спільне на кілька груп, з правильно організованими нульовими шинами.

УЗО до автомата чи після нього: в чому різниця

Формально УЗО можна ставити як до автомата, так і після нього, але у побутових щитках частіше застосовується варіант “автомат → УЗО → групи”. Чому:

• автомат захищає саме УЗО від струмів, вищих за його номінал (In);
• легше підібрати номінал: автомат, скажімо, 25 А, УЗО – 40 А (з запасом), і воно гарантовано не перевантажується;
• при КЗ у лінії спрацьовує автомат, а не УЗО.

Якщо поставити УЗО до автомата меншого номіналу, можливі ситуації, коли при аварійному режимі навантаження “дістається” до самого УЗО. Тому на практиці у житлових об’єктах в Україні я рекомендую: ввідний автомат → УЗО з In не меншим, ніж номінал автомата → групові автомати.

Диференційні автомати на окремі лінії

Альтернативний підхід – замість одного загального УЗО використати диференційні автомати (дифавтомати) на найвідповідальніші лінії. Наприклад:

• окремий дифавтомат для ванної кімнати;
• окремий – для пральної машини/бойлера;
• окремий – для вуличних розеток або гаража;
• звичайні автомати – для освітлення та менш критичних груп.

Плюси такого рішення:

спрацювання відбувається тільки по конкретній лінії – в разі витоку в бойлері не гасне ціла квартира; простіше діагностувати, де саме сталася проблема; не обов’язково ставити потужне й дороге УЗО на весь щиток.

Мінуси – вища вартість щитка і більша кількість модулів. Але для приватних будинків та “навантажених” квартир такий варіант часто оптимальніший.

Практичні приклади для українських квартир і будинків

Для типової квартири з однофазним вводом можна запропонувати таку структуру:

Ввідний автомат 25–32 А → УЗО 40 А, 30 мА (тип A) → групові автомати: розетки кімнат, розетки кухні, бойлер, кондиціонер, освітлення.

Для приватного будинку (з кількома поверхами) логіка часто така:

Ввідний автомат → селективне УЗО 63 А, 100 мА (тип S) → автомати на поверхові/зональні щитки → у кожному щитку – дифавтомати 30 мА на вологі зони, кухню, вуличні лінії, гараж, майстерню.

У будь-якому з варіантів рішення про те, як правильно підключити узо відносно автоматів, повинно виходити з трьох речей: реальне навантаження, вимоги безпеки (особливо у вологих зонах) і можливості щитка за місцем та бюджетом.

Підключення УЗО на 3 фази: покрокова схема для трифазної мережі

Особливості трифазного УЗО та його позначення

Трифазне УЗО призначене для мереж 380/400 В і зазвичай має чотири полюси: три фази L1, L2, L3 та нуль N. На корпусі ви побачите маркування клем зверху (вхід) і знизу (вихід), наприклад: 1–3–5–N (вхід) і 2–4–6–N (вихід). Конкретні цифри залежать від виробника, але логіка спільна: фази й нуль мають чіткі посадкові місця.

Принцип роботи той самий, що й в однофазному: пристрій порівнює суму струмів у всіх фазах і нулі. У нормі геометрична сума дорівнює нулю. Якщо є витік (через корпус, людину, землю), з’являється дисбаланс, і УЗО вимикає всі три фази одразу.

“У трифазній мережі захист повинен бути одночасним для всіх фаз – часткове відключення небезпечніше за повну зупинку.”

Крок за кроком: підключення УЗО у трифазному щиті

Щоб зрозуміти, як правильно підключити узо у трифазній мережі приватного будинку чи невеликого виробництва, дотримуйтесь послідовності:

1. Зі сторони вводу підведіть до верхніх клем УЗО три фази L1, L2, L3 з виходу ввідного трьохполюсного автомата (або чотириполюсного – якщо він комутує й нуль).
2. Підключіть робочий нуль N з вводу на відповідну верхню нульову клему УЗО (якщо використовується 3P+N-пристрій).
3. З нижніх клем (вихід) L1, L2, L3 розведіть фази на групові автомати: трифазні автомати для силових споживачів (насоси, верстати, потужні двигуни) та однополюсні/двополюсні для однофазних груп.
4. Вихідний N з УЗО підключіть на окрему нульову шину, до якої приєднуються усі нульові провідники ліній, що захищаються цим УЗО.
5. Захисний провідник PE не проходить через УЗО, а збирається на шині PE, з’єднаній з контуром заземлення або шиною PE головного щита.

Після монтажу обов’язково перевірте правильність послідовності фаз, особливо якщо живляться трифазні двигуни – переплутані фази змінять напрямок обертання.

Балансування навантаження по фазах

У приватному будинку або невеликому цеху часто більшість споживачів — однофазні. Щоб трифазне УЗО працювало стабільно, потрібно рівномірно розподіляти їх між L1, L2 і L3.

• Рознесіть розеткові групи й освітлення по різних фазах.
• Потужні споживачі (електрокотел, бойлер, кондиціонери) рівномірно “розкидайте” між фазами.
• Для чисто трифазних навантажень (станки, насоси) використовуйте окремі трифазні автомати після УЗО.

Нерівномірний розподіл створює підвищене навантаження на одну фазу й нуль, що може викликати перегрів, “просідання” напруги по квартирі/цеху та хибні спрацювання УЗО.

Типові помилки при підключенні трифазного УЗО

Навіть знаючи теорію підключення узо 3 фази, на практиці часто трапляються помилки:

• Спільна нульова шина для різних УЗО – нулі кількох зон, захищених різними УЗО, збирають на одній шині. Наслідок – хаотичні спрацювання та некоректна робота захисту.
• “Обхід” УЗО нулем – фази проходять через трифазне УЗО, а нуль частини ліній підключений напряму на головну шину N. УЗО або взагалі не спрацює при витоку, або спрацьовуватиме без видимих причин.
• Неправильний номінал – УЗО за струмом (In) вибрано менше, ніж сума можливих навантажень і номінал ввідного автомата. При пікових режимах саме УЗО перегрівається й виходить з ладу.
• Переплутані фази й нуль – наприклад, нуль береться не з виходу УЗО, а з “чужої” шини, або фази з різних джерел сходяться на одному УЗО.

Щоб уникнути цих проблем і справді реалізувати як правильно підключити узо в трифазній системі, слід жорстко дотримуватися: кожне трифазне УЗО має “свої” три фази, “свій” нуль і “свою” нульову шину, а PE ведеться окремо, не змішуючись з N після точки розділення.

Перевірка роботи УЗО та усунення типових помилок

Початкова перевірка: кнопка TEST

Після того, як ви виконали всі кроки з монтажу й уже розумієте як правильно підключити узо, потрібно підтвердити, що воно реально працює. Перший і обов’язковий етап – перевірка кнопкою TEST, яка імітує витік струму.

Алгоритм дій:

Увімкніть ввідний автомат і саме УЗО. Групові автомати можна залишити вимкненими – це не завадить тесту. Натисніть кнопку TEST на корпусі УЗО. Пристрій повинен миттєво вимкнутися (важіль впаде в положення “OFF”). Увімкніть УЗО знову. Якщо воно не реагує на TEST або спрацьовує із затримкою/через кілька натискань – це вже сигнал перевірити підключення та сам пристрій.

Регулярність: у побуті рекомендується натискати TEST приблизно раз на місяць або хоча б раз на квартал, особливо в складних умовах (волога, пил, часті перепади напруги).

Поглиблена перевірка: вимір струму витоку

Професійна перевірка включає вимір часу спрацювання та струму витоку спеціальними тестерами (мегометрами/приладами для перевірки УЗО). У домашніх умовах це зазвичай робить запрошений електрик, але варто розуміти суть.

Прилад подає на УЗО контрольний струм витоку (наприклад, 1×IΔn, 5×IΔn) і фіксує час, за який воно відключається. Для побутових УЗО 30 мА час спрацювання має вкладатися в норми (як правило, десятки мілісекунд). Якщо УЗО спрацьовує надто повільно або взагалі не відключається при номінальному струмі витоку – його потрібно міняти.

Такий тест особливо корисний, коли щиток складний: кілька УЗО, дифавтомати, трифазні навантаження. Він дозволяє переконатися, що ви не лише знаєте, як правильно підключити узо, а й що вся система реально відповідає нормам.

Мимовільні спрацювання: як знайти причину

Якщо УЗО періодично “вибиває” без видимих причин, треба послідовно відшукати джерело витоку:

• Вимкніть усі групові автомати, увімкніть УЗО. Якщо воно стоїть увімкненим стабільно – саме підключення, швидше за все, правильне.
• Вмикайте групові автомати по одному й спостерігайте, при якій групі спрацьовує УЗО.
• У проблемній групі відключайте по черзі споживачі (бойлер, пральна машина, розеткові лінії) – так знайдете конкретний прилад або відрізок проводки з витоком.

Пам’ятайте, що накопичені мікровитоки від кількох старих приладів можуть сумарно перевищити 30 мА й викликати спрацювання навіть без явної “пробоїни”. У таких випадках рішенням часто стає розділення груп по різних УЗО.

Нагрів клем, запах гару, шум: що це означає

Періодично перевіряйте щиток на дотик (обережно, без відкритих частин під напругою): клеми УЗО не повинні сильно грітися. Легкий теплий стан при великому навантаженні – допустимий, але відчутний нагрів, запах гару або потріскування – це ознаки проблеми.

Можливі причини:

• погано затягнуті гвинти клем, “напівзатиснутий” провід;
• надто малий переріз провідника при великому навантаженні;
• перевищення номіналу УЗО (In) через неправильно підібраний автомат до нього.

У такій ситуації негайно відключіть ввідний автомат, підтягніть клеми, перевірте переріз проводів і відповідність номіналів. Якщо нагрів не зникає – УЗО краще замінити.

УЗО не спрацьовує: алгоритм дій

Якщо кнопка TEST не відключає УЗО або воно не реагує на очевидний витік (наприклад, при контрольному підключенні фази через опір на корпус за схемою з приладу), дії такі:

• переконайтеся, що на УЗО дійсно є напруга (перевірте фазу й нуль на вході приладом);
• перевірте правильність підключення нуля: він має проходити саме через УЗО, а не в обхід;
• огляньте корпус на предмет механічних пошкоджень або слідів перегріву;
• якщо все підключено вірно, а TEST не працює – пристрій вважається несправним і підлягає заміні.

Регулярна перевірка та грамотне усунення помилок завершують цикл: від розуміння, як правильно підключити узо, до впевненості, що воно реально виконає свою роботу в критичний момент.

Питання та відповіді (FAQ) по підключенню УЗО

Висновки: безпечне та правильне підключення УЗО своїми руками і коли потрібен фахівець

Підсумовуючи, головне в темі як правильно підключити узо — це розуміти не лише схему контактів, а й загальну логіку захисту. УЗО не замінює автомати, а доповнює їх: автомат захищає проводку від перевантаження та короткого замикання, УЗО — людину й будинок від струмів витоку та прихованих пошкоджень ізоляції. У будь-якому варіанті щитка мають бути і те, й інше, грамотно підібрані за номіналами.

Критичні моменти, без яких правильне підключення неможливе: через УЗО завжди проходять і фаза, і нуль захищеної групи; нулі після різних УЗО не змішуються; шини N і PE розділені, особливо в TN-S/TN-C-S; у TN-C не робиться “саморобне заземлення” на батареї та труби. Для однофазних мереж важливо дотримуватися послідовності ввідний автомат → УЗО → групові автомати, для трифазних — стежити за правильним рознесенням фаз і власною нульовою шиною кожного трифазного УЗО.

Не менш важлива частина — перевірка: кнопка TEST хоча б раз на 1–3 місяці, візуальний контроль щитка, відсутність нагріву клем, запаху гару, хаотичних спрацювань. Якщо УЗО не спрацьовує при тесті або вибиває “без причини”, це не дрібниця, а сигнал розібратися зі схемою, станом проводки й самих пристроїв.

Робити все своїми руками має сенс лише тоді, коли ви реально розумієте, що робите: відмінність між N і PE, схеми TN-S, TN-C-S, TN-C, логіку розподілу груп і навантажень. Якщо ж ви сумніваєтеся в схемі будинку чи під’їзду, не впевнені в перерізах кабелів, не маєте досвіду роботи в трифазних щитах або бачите сліди старих “колгоспних” рішень — це явно ситуації, коли потрібен фахівець.

Як практикуючий електрик, я завжди раджу: краще витратити час, щоб розібратися в принципах і залучити професіонала там, де ставка занадто висока. УЗО — невеликий за розміром пристрій, але від того, наскільки правильно воно обране, підключене й перевірене, залежить здоров’я людей і безпека всієї оселі.